Каракатиця: фрустрація, цікавий досвід приготування і враження
Каракатиця (сепія, “чорнильна риба” в нім.) — смакота, проте не часто доводилось мати справу з її приготуванням. А тут знову “впіймали” однісіньку в супермаркеті на пробу. Кілька років тому вже готувала каракатицю, але забула про цей факт, тому боялась до неї приступити: і лінувалась вникати, і часу було обмаль — голодні діти чекали на пляжі, а я пообіцяла за кілька хвилин прийти і принести вечерю. Водночас тріщіла розжарена сковорідка, цибуля розчулювала своїм безлушпинним виглядом, паста зі шпинатом спокушала своїм багатообіцяючим ароматом і все таке. Але, як зʼясувалось, часу для приготування багато не треба було — 4 хв і готово. Ну ок, ще 5 хв, щоб підготувати «тушку».
Головним стресом було — зрозуміти за кілька секунд, що в неї є чим. Спочатку видобула величеньку пластину, далі все інше. Залишила смужки м’яса та щупальця. Знала, що обережно треба бути з чорнильним мішечком, але де він розташований не мала уявлення і вивчати анатомію каракатиці не було можливості. Не знала, чи проколювати мішечок не можна для подальшого застосування, чи це може, наприклад, згірчити рибу. Страви з чорнилом каракатиці смачні, але, можливо,треба знати якесь чарівне слово чи таємний інгредієнт під час приготування ;)). В процесі знайшла тільки щось одне, що нагадувало мішечок — його вміст мав приємний “рибний” аромат.
Приготування
З приготуванням каракатиці проблем не виникло. Тут головне було встигнути все вчасно прочитати і зорієнтуватися. З кальмарово-восьминогового досвіду знаю, що в цій справі важливо не затягнути процесу приготування, щоб м’ясо не стало гумовим. Ну і не в моїх інтересах було затягувати, тож зробила, “як книжка пише”. Та сама “книжка” (в моєму випадку це був наш друг – gpt-chat :)) радила полити страву чорнилом молюска і вином (останнього не планувала).
Загалом готувала так, як завжди готую кальмар: порізала цибульку квадратиками і посмажила, далі кинула туди почищену і порізану сепію (каракатицю) на чотири хвилини. Тоді ж підсолила, поперчила і полила чорнилом (сподіваюсь, все ж таки це було воно ;)). Все легко, просто і смачно.
А далі я себе ледь могла стримати, щоб не проковтнути все відразу — хотілось ще поділитись із найріднішими. Не всі розділили моє захоплення каракатицею, але мій юний соратник у поїданні морепродуктів був теж у захваті.
