Відень

“Та світ не те, щоб змінився — він 100 раз перевернувся!” — Іван Марчук на зустрічі у Відні

Знайомство з роботами Івана Марчука відбулось, як не дивно в наш час, у одній із соцмереж — переглядала і переглядала по кілька раз ці магнетизуючі роботи. Усі наступні випадкові (чи не дуже) “зустрічі” в мережі перетворювались на свято кількох хвилин, коли можна відпочити, переключитись, зануритись у матрицю творчих пошуків і знахідок. І так воно собі тривало.

Вірний своєму впізнаваному стилю.

Аж раптом новина — зустріч із Іваном Марчуком у Відні. Цю подію не варто пропустити — знала собі точно. І навіть, якщо ти впереше за багато тижнів нарешті в сортзалі — моментально згортаєш свою активність і вперед на зустріч із сивочолим живописцем.

Подія відбувалась у стінах Української суботньої школи в Відні. Бажаючих відвідати захід із генієм живопису було чимало.

Під час зустрічі

І хоч художник називає себе давнім, але його твори поза сумнівом сучасні, актуальні, цікаві, але більше про це знають мистецтвознавці. А мені згадалося питання із зустрічі, яке звучало приблизно так: чи змінився світ за час творчого життя Івана Марчука, відколи він починав творити і до наших днів? На що пан Марчук відповів: “Та світ не те, щоб змінився — він 100 раз перевернувся!” Каже, що земля крутилась і він крутився разом із нею і “те все лягло на полотно”. Роки його життя перетинаються із роками життєдіяльності Далі та Пікассо, проте живучи на теренах тодішнього радянського союзу, про видатних мистців пан Марчук, як зазначив на зустрічі, до певного часу і не здогадувався. А сам у ті злощасні роки був заборонений, як художник.

Художником І. Марчук вирішив стати в школі, коли отримав подарунок під ялинку — альбом, з того часу почав копіювати з підручника портрети. Так все і почалось, проте формуватись, як художник, який виражається у своїй творчості, почав згодом, коли вже пішов здобувати фах — спочатку в училищі у Львові, а потім у виші. “То було приємною тратою часу”, — так художник підсумовує роки навчання у альма-матер. Там він почув, що художниками є не ті, що змальовують (бо це зробити може кожний). З того часу митець собі постановив: “я не такий, я хочу бути ненормальним художником”.

І. Марчук – художник, якого представляти не треба

І він не такий, як усі — впізнаваний і неповторний! Виробив свій “запльонтаний” стиль, який охоче признав світ. Художник порівнює його з заповстаним волоссям: “Раз на тиждень мама мила волосся, а потім було найважче — розчесати. То мама казала, що воно так запльонталось, що не розчесати “, — занурюється в спогади художник.

“Віденська рапсодія” – серія робіт, створених у Відні

Іван Марчук вважає себе близьким і до інших видів мистецтва, особливо до літератури. Це відчувалося й під час розмови — цитування художніх творів, використання цікавих образів, порівнянь, метафор. Своє життя, діяльність художник порівнює з деревом, де одна гілочка — цвіт, інша — листочки. Тож нових буйних “гілочок” геніальному живописцю!

Facebook Коментарі
Поширити:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


9 − 8 =


The reCAPTCHA verification period has expired. Please reload the page.