Каскадний водоспад у Хохкрімль
Ідея поїхати в Хохкріммль і подивитись на найвищий водоспад Австрії та один із найвищих у Європі виникла випадково. Думали, куди податись у відпустку по Австрії й натрапила в Інтернет-просторах на цей водоспад. У свій час дуже вразили Плітвицькі озера, з їхніми незліченими водоспадами – враження були неповторні, емоції зашкалювали. Тож було цікаво повторити (чи, можливо, підсвідомо порівняти) досвід із водоспадами. Сім’я підтримала. Так ми опинились у Хохкріммлі на Krimmler Wasserfälle.
Про водоспад
Водоспад є багаторівневим. Сумарна висота каскадів становить 385 метрів. Цей красивий витвір природи знаходиться на землях Зальцбурга в національному парку «Hohe Tauern» , на річці Кріммлер-Ахе, поблизу містечка Кріммль.
Погода
Дні нашого відпочинку співпали з погіршенням погоди. Воно то вже й проситься у другій половині серпня відпочити від спеки за тридцять і гори надали нам таку можливість, але в дощ з дітьми не всюди і не завжди підеш. До водоспадів хотілось за сприятливішої погоди, бо там і без дощу багато вологи і бризків. Наступні дні обіцяли бути холоднішими і дощовішими, тож таки вирішили ризикнути.
Темна хмаринка промовисто і вперто висіла тільки над місцем нашого перебування – навколо небо дуже затягнутим не виглядало. Щойно ми дійшли до найнижчого водоспаду (а це майже на самому початку прогулянки), зробили кілька фото, як зрозуміли, що краплини в повітрі не тільки бризки водоспаду, а й краплини дощу. Тож не встиг розпочатися наш похід, як почало дощити.
Для дітей прихопили куртки, стійкі до води, і запасний одяг. Поліетиленові пончо купили майже на місці за 3.50 Євро. Благо, були і дитячі, тож діти мали подвійний захист від дощу, що не могло не тішити. Продавались там також й парасольки, але нам вони не сподобались, то, на жаль, не купили. Дощ посилювався — завагались, чи варто продовжувати похід. Думки мінялись, просились різні варіанти: перекусити під дашком, зайти в кафе, продовжувати шлях, а кому дощ не до вподоби — трішки зачекати і, нарешті – їхати всім додому.
В результаті поділились на дві команди – дехто з нас зробив паузу в затишному теплому місці, обмінявши ліс і дощ на місцеву смакоту , а дехто вирушив далі. Оскільки події розгортались ще майже при вході, то була можливість обрати собі затишне тепле місце. Але й ті, хто вирушив далі теж не були приречені на холод і незручності, бо вже за кілька хвилин дощ припинився і залишилось тільки насолоджуватись комфортною для піднімання на гору температурою повітря, м’якими моховими килимами, запашним лісовим повітрям, мальовничими краєвидами під музику шуму води.
Перекус і вода
Якщо їжею запаслись непогано – прихопили в’ялених ковбасок, щось з фруктів, хлібчика, зручних у даному випадку помідорів черрі та ще щось із солодощів (бо ж розраховували надовго), то з водою вийшов казус – коли розділились, вода залишилась біля підніжжя з тими, хто залишився чекати на припинення дощу. Майже відразу згадали про упущення, але вже не вертались і перебивались помідорчиками :), а коли вибрались нагору, купили собі пляшечку негазованої води (грам 250-300 ) за 3.3 Євро – «непогана» ціна, морозиво, до прикладу коштувало 2. 2 Євро, але затребуванішою однозначно була вода. Сильно зголодніти не встигли, тож не поласували незрівнянною зупкою з лисичок (але й не факт, що вона там була :)), характерною для цієї пори літа (запаси в рюкзаку стали в пригоді, на жаль чи на щастя, та надаю перевагу мати щось під рукою, щоб в потрібний момент дітей підкріпити :)), проте у наступні дні надолужили гуляшем із лисичок (для мене це були звичайнісінькі, дуже смачні, тушковані лисички).
Підйом до водоспаду
Тож дощило, але ми таки йшли далі, загорнуті в куртки, светри і дощовики 🙂 (в кого що було). Дощовики або непромокні курточки були потрібні у будь-яому випадку, щоб не бути весь час мокрими. Та якщо спостерігати водоспад тільки здалеку зі стежки, то таки можна залишитись сухенькими, але спокуса підійти ближче не давала спокою. Невдовзі дощ вщух, тож подальше підкорювання схилу відбулось за сприятливих умов, водночас знімали з себе курточки, светрики, як листочки з капустини – один за одним. Залюбки і без проблем чимчикували зигазагоподібною стежкою вгору. Дорогою зустрічали і немовлят в батьків за пазухою, і вагітних, і батьків з малюками у дитячих візочках, і, милу пару досить літнього віку. Повторюсь — йти було нескладно, сама лише приємність. Далі перекушували біля річки на кам’яних брилах, фотографувались, тішились і запам’ятовували кожен подих, кожен пейзаж.
Згодом до нас приєднались наші дорогі друзі і ми вже спускались веселенько разом.
Як то кажуть в народі, відкладений добрий тільки сир, то тішусь, що не відклали прогулянку до водоспаду, бо наступні дні дощило і було дуже холодно, не застудилися і отримали багато неймовірних вражень.
