Топ улюблених атракціонів Діснейленду.
Випадково натрапила на недописані нотатки-враження “Топ улюблених атракціонів Діснейленду”. Багато місяців вони собі «висіли» в стані невагомості, що вже й забула, де зберегла файлик. Зараз випала нагода їх завершити. Відразу зазначу, що за один день з діснейлендівськими чергами ми встигли відвідати дуже невеличку частину атракціонів, хоча прийшли порівняно вранці і поверталися, коли вже парк розваг зачинявся. Коли повертались, мова зайшла про атракціони, які сподобались найбільше, то з’ясувалось, що особистий міні-рейтинг кращих розваг кожного з нас, дорівнює загальносімейному, хоча зустрічались поодинокі розбіжності сходинок.
Тож сходинку номер один нашого умовного рейтингу “Топ улюблених атракціонів Діснейленду” заслужено посіли «американські гірки» з атракціоном Першої залізниці дикого заходу.
До цього атракціону ми добрались вже втомлені, ближче до закриття парку розваг. Чи не найдовшу чергу вистояли. Бурю емоцій довелось пережити чекаючи, бо наймолодший учасник нашої тусівочки ледь вписався у норми допустимого мінімального росту. На вході працівник засумнівався, чи впускати його, інший попросив поміряти зріст, переконався, що сантиметр в сантиметр досягнуто потрібної позначки та й дав «добро» на вхід. Цих кілька секунд вагання працівника парку було достатньо, щоб викликати в мене тонни сумнівів: можливо він не мав би нас пропускати? Сподіваюсь, там був якийсь запас! І тд. До останнього вагалась, але спокій чоловіка натякав, що перебільшую. Знаю, що я екстрималка нульового рівня, проте… Тим часом черга повільно просувалась вперед. У цей не по-осінньому теплий вечір дуже спокусливою була перспектива найближчих хвилин помчати з вітерцем. У сміливості нашого хлопця не сумнівалась і була спокійна за його емоційний стан. Вже з перших секунд вразила неймовірна траєкторія «польоту» поїзда — ніби полетів у провалля, а далі подих лагідного і зовсім не жовтневого вітру, ми мчали каньйонами, долинами і височинами. «Приземлились» цілі, неушкоджені і радісні. Наш малюк задоволено сказав: «давайте ще раз». Але чекати знову в черзі не було ні часу, ні бажання.
Будинок жахів
Тут все співпало якнайкраще – наша донька саме почала проявляти раніше незвідану сміливість. Син зазвичай любить собі полоскотати нерви темою монстрів, привидів і тд. І коли я, не сподіваючись почути позитивну відповідь, більше пожартувала: «Ну, що зайдемо?», почула однозначне радісне: «Тааааааак». Смеркало (гарне доповнення до атракції), черга, як тут заведено, була не малою. Очікування були наступними: ой, походимо собі зараз темними коридорами, хоч би не вистрибували перевдягнуті актори, не висувались якісь моторошні руки. Але всередині все було по-елегантному жахливим і таємничим. Наче потрапили в фільм жахів, проте страшно не було. Спочатку темний ліфт нас кудись «доставив». Згодом танцювали привиди. Ми їхали традиційним для багатьох атракціонів «поїздом», на відстані двох витягнутих рук нам усміхались вишкірені черепи і тому подібні красоти. Ситуація виглядала дуже переконливо. Було цікаво. Десь моторошно, а десь, повторюсь, красиво.
Пітер Пен.
Тут ми заскочили в «останній вагон» . Діснейленд вже зачинявся. Особливих очікувань не було. Трапився атракціон нам дорогою, коли ми прямували на вихід. Побачили, що невелика черга (і це не вселяло особливих надій), та вирішили ще «хоч туди» встигнути. В результаті ми гарно політали у світі цього незабутнього з дитячих років твору. Почалось дійство з квартири героїв повісті. А далі вирушили казково-фентезійними краєвидами Нібиландії Діснейленду. Перед сном, який вже був не за горами, це було те, що треба ;).
Цікаво було нам і кермувати дійснейлендівськими машинками.
Це була гарна невеличка пригода. Поїздка лісовою дорогою. Малюки змогли відчути себе справжніми водіями на «справжній» дорозі. Радість дорослих була ще й помножена на радість малюків.
Інших атракціонів описувати не буду. Тільки скажу, що ще дуже приємно було поплавати на човнику і спостерігати різні казкові сцени, ландшафти, запливати в гроти, в яких виблискували скарби і милували око різні казкові артефакти.
Також покатались на діснейлендівських залізницях – оминути їх ми не могли. Також ще встигли побродити лабіринтом, для одного з нас це мало величезне значення, порозглядати все і пофотографуватися в будинку принцеси, політати на слонику Джамбо тощо.
Прогулянка Діснейлендом залишила по собі багато суперечливих вражень, які, сподіваюсь, колись таки стануться дописом. Наразі поділилась найприємнішими моментами, які подарували відвідини Діснейленду.
