#Конотопська відьма у Відні
З великим задоволенням побувала нині на виставі театру імені Івана Франка “Конотопська відьма”. Квитки взяли дуже заздалегідь (здається, десь у жовтні). Та, як з`ясувалось, люди беруть ще раніше і місяцями чекають, щоб потрапити на виставу. Дещо була заскочена цією інформацією. Хлопець, який сидів у театрі поруч із нами, поділився, що в Україні вже майже два роки не міг потрапити на виставу і вдалось йому це зробити лише зараз у Відні. Сиділа і пишалась, що стільки людей завітало до найбільшої (якщо не помиляюся) зали Відня на постановку твору українського письменника 19 століття Квітки-Основ’яненка “Конотопська відьма”!
Заскучилась за українським театром з усіма його прекрасними моментами. Коли приїжджає театр із України до Відня, особливо тішать декорації і костюми. Цей раз вийнятком не став попри мінімалістичне оформлення сцени і незатійливість костюмів (якщо не рахувати розкішних образів трьох “відьом” – автентичних і дуже переконливих). Неймовірно прикрасив виставу, як на мене, музичний ряд.
Кілька моментів у “Конотопській відьмі” вразило найбільше: розправа над трьома жертвами свого часу (їхній регіт і, здається, перші і (у двох випадках) останні монологи пронизували наскрізь сильними емоціями і виконанням, прихід Олени до відьми, її розповідь та гра; а також фінальна сцена з відьмою у вікні – це просто було красиво.
Рада, що пішла на виставу, хоча брала квитки у час надзвичайно складних особистих обставин. З ажіотажу навколо вистави і квитків, зрозуміло, що це не лише про якісну роботу, але й про скучання за українськими культурними подіями (хоча їх зараз чимало в Відні) і про бажання підтримати та долучитися до подібних заходів.
Чекаємо на нові візити до Відня!
