Вірші для дітей

Товстун-Муркіт або котяча ментальність

Я рудий поважний кіт
На ім’я Товстун-Муркіт.
Все життя моє, мов казка
Ось, послухайте, будь ласка:
Мешкаю, як миша в сирі,
В своїй затишній квартирі.
На чуже не зазіхаю,
Бо скарбів я безліч маю.
У теплі люблю дрімати,
В вільний час м’яча ганяти…
Може так воно й не личить
Та на те вона величність,
Щоб влаштовувати гру…
Я себе не підведу!
Мене люди поважають:
М’явкну – двері відчиняють,
Смачно стіл мені накриють
І доглянуть, і умиють.
Я людей не ображаю,
Бо за друзів їх вважаю.
Так й живемо собі в мирі
В моїй затишній квартирі!

©    Ірина Шушняк-Федоришин

 

 

Comments

Вересень 9, 2013 at 12:36 am

Дістав неабияку насолоду. Це я Вам як поет кажу… Єдине: змініть назву, повиправляйте помилки. Наприклад.
“Мешкаю” – використовується, коли говорять про місце проживання: “де”, а не “як”. Якщо “як”, – то “живу”.
“М’явкну” – немає такого слова. Змініть на “нявкну”.
І якщо вже:
“Так й живемо собі в мирі
В моїй затишній квартирі!”,
то тоді краще:
“Так й живем собі у мирі
В моїй затишній квартирі!”, щоб уникнути два “в” поруч.
Передивіться пунктуацію.
Дякую.



    Вересень 11, 2013 at 1:03 pm

    І Вам дякую за вникання і коментар!
    Віршик старенький, то може і вартує щось підправити. На жаль, зараз не маю часу детальніше вникнути у зауваження, але на днях повернусь до них… Заходьте ще! Буду рада…



Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *