Хлоп’я напроти дзеркала крутилось,
Знаходячи по тілу білі плямки…
(Це бойова окраса від вітрянки)
Вердикт у слушну мить оголосило,
Що ледь не вислизнув із рук у мами тостер…
Захоплення лунало по квартирі,
Тільце оголено стрибало три-чотири:
«Поглянь мерщій який я в тебе монстр…!»
Крапельки до носа — з пів відра за зиму —
То пусте… Ти знаєш, що потрібно нині!
Вишлю тобі потім смайлика зі сонцем.
Ти мій сірооокий, диво-оборонцю!
Ти зі мною мужній і відважний, гречний,
Поверталися пани з ярмарку додому,
Наступила темна ніч раптом, мов оскома.
Їхав з ними і Іван – чоловік з народу,
Вирішив панам зробити цікаву пригоду.
© Iryna Fedoryshyn Січень майже збіг… Скупий перший сніг Ніжно обнімає Береги Дунаю Лебеді в воді – Горді, молоді Мерзнуть в босі […]
Собака з вовком якось у ліску Розгомонілись про життя у курнику. Затіяли розмову трохи дивну, Але обом була їм до смаку: […]
