
Як пани ночували (за укр. народною казкою)
Поверталися пани з ярмарку додому,
Наступила темна ніч раптом, мов оскома.
Їхав з ними і Іван – чоловік з народу,
Вирішив панам зробити цікаву пригоду.
Для початку селянин добре всіх злякав,
Про опришків і злодіїв вміло повідав.
А коли година пізня приказала спати,
Не корилися пани – боялись лягати,
Щоб комусь не довелося ночувати скраю,
Й рано-вранці прокинутись у пеклі чи в раю.
Дав Іван свою пораду у скрутну хвилину:
„Ляжте головами всі на ось цю купину”.
Враз в’язати всім чуби спритно заходився,
Щоб бува вночі хтось з них на край не скотився.
Лиш пани позасинали – вже кортіло встати,
Бо спини, руки і обличчя щось почало кусати.
Гадали воші напосіли та й лаятися почали,
Сусідів по ночівлі з багнюкою звели.
Удосвіта, при світлі, збагнули, що купина –
То лісових мурашок доглянута хатина.
Надумали провчити Івана за те зло,
Але уже і сліду від нього не було!
© Ірина Шушняк-Федоришин, 2000
Зображення – картина О. Збруцької
Comments
Доброго вечора, Ірино.
Чудовий вірш.
Дякуємо, що поставили лінк на сайт.
На все добре,
KyivGallery