Весни твоєї узурпаторські манери
В її садах топили снігопади,
Хоч ти із Марсу, у доньки Венери
На серці мліли перли-серенади…

І зазвучали ніжним білоцвітом
Акорди квітня дощиком з-під стріхи.
Жагучий погляд блиснув хризолітом…
Заледве втіхи перепало на горіхи…

Донька Венери ніжно відімстила
Попався рибкою у сіті невербальні…
Раз – зашарілась, губку закусила,
Два – не скажу, бо на межі моральній…

А три, і орхідейно-дику квітку
Здолала гра, що дихала любов’ю.
Тебе – весни тепло… (що буде влітку!)
А на часі – стіввандерське «..І Love You»…

©    Ірина Шушняк-Федоришин