Вірші

Вітер

Зриває дах жовтневодужий вітер.
Тримаєш голову одразу з дахом.
І поміж плутанини зайвих літер
еклектика твоя не за Плутархом…
І стоїцизм якась чужа стихія,
Бо філософію на три складала.
А вітруган одвічних дум навіє…
Не йдеш в театр (що з того, що Ла Скала…)
А він літає – буйний, дратівливий.
Секунди клеїть із молекул-терцій
(прогнозувало радіо пориви…)
Стихії добре чутно ритми серця!

© Ірина Шушняк-Федоришин

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *