То тіло до душі прислухається,
То душа розпинає тіло…
А згодом дуетом каються,
Блукають буттям оніміло.
І слухають сонячний вітер,
Що мчить повз самотній Меркурій …
Ти краплі з чола витри!
Don‘t worry! Бо я в «ажурі»…
У злагоді з потаємним
На мить, а чи на століття.
Співаються гімни ревно –
Багатоголосся літа.
І сплять усі фурії світу
в квіткових нічних сорочках.
Я знов у натхнення сповита
(читається між рядочків?)
І ти не вслухайся марно
у внутрішні компроміси…
Допоки життя безхмарне
То не зазирай за куліси!

© Ірина Шушняк-Федоришин, 2013

Зображення- Google