Наш Малюк

Смішинки від Устинки (1 рік 11 місяців)

І

Напередодні Пасхи:

–          Хто завтра йде до церкви? – питаю в Усті

–          Мама, тато і гойобчик, – відповідає малюк

–          А як горобчика звати?

–          Котик Усьтинка 🙂

ІІ

Дитина просить:

–          Мама, хоцю дивитись муйтик!

–          Але тільки дві серії?! Домовились? (тато таке правило придумав і воно непогано діє ;))

–          Так, ді сєїї! – радіє

Вмикаю Youtube,  а там – звична реклама.

–          Ну, мамо, муйтик!

–          Та ж маєш мультик! – до нашого діалогу приєднується бабуся.

І тут  Устини, виділяючи кожне слово і жестикулюючи:

–          А хіба то муйтик?!

А й справді…

ІІІ

–          Ой лелечко! – закрався вираз у якусь нашу з малючком розмову.

–          Нє, не казьи йейечко, – заперечує малявочка, – казьи: «Диванцьик. А-а-а…  Диванцьик»!

–          Ну добре, як скажеш! 😉

Є така пісенька-абетка: «А-а-а, акула. Бе-бе-бе, бегемот». І т.д. Устинка собі співає її на свій лад – називає букву і якесь слово. Фантазує як хоче: здебільшого літера до слова відношення не має, хоча і влювлює зв’язок 🙂 Заливається сміхом від своєї винахідливості.

ІV

Недавно звернула дитина увагу на слово «проблема». Спочатку вживала не дуже розуміючи значення, наприклад: «Уя! Побйема» (Ура! Проблема).

Але як зрозуміла, то воно їй від того не розподобалось: «Не йобить сьось койабйик (кораблик), побйема. Поємонтуй!» Біжить, кричить, рученятами махає. Чи у інших випадках, коли чує слово “проблема”, то негайно здіймається галас і вдавана паніка на всю хату, мовляв: вирішуйте людоньки проблему!

V

Сохне парасоля після дощу. Залізла під неї Устя:

“Я сиджу під паясойкою. Ніби п(л)яж…”

А ще любить бачити в шматоку надгриженого сира машинку, в перекинутій підставці до умивальника (для діток, які ще не дістають до нього) карету, а спідничка з рюшами, надіта на голову – це у нас капелюшок.

Кумедні малючки …

 

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *