Смішинки від Устинки (1 рік 11 місяців)
І
Напередодні Пасхи:
– Хто завтра йде до церкви? – питаю в Усті
– Мама, тато і гойобчик, – відповідає малюк
– А як горобчика звати?
– Котик Усьтинка 🙂
ІІ
Дитина просить:
– Мама, хоцю дивитись муйтик!
– Але тільки дві серії?! Домовились? (тато таке правило придумав і воно непогано діє ;))
– Так, ді сєїї! – радіє
Вмикаю Youtube, а там – звична реклама.
– Ну, мамо, муйтик!
– Та ж маєш мультик! – до нашого діалогу приєднується бабуся.
І тут Устини, виділяючи кожне слово і жестикулюючи:
– А хіба то муйтик?!
А й справді…
ІІІ
– Ой лелечко! – закрався вираз у якусь нашу з малючком розмову.
– Нє, не казьи йейечко, – заперечує малявочка, – казьи: «Диванцьик. А-а-а… Диванцьик»!
– Ну добре, як скажеш! 😉
Є така пісенька-абетка: «А-а-а, акула. Бе-бе-бе, бегемот». І т.д. Устинка собі співає її на свій лад – називає букву і якесь слово. Фантазує як хоче: здебільшого літера до слова відношення не має, хоча і влювлює зв’язок 🙂 Заливається сміхом від своєї винахідливості.
ІV
Недавно звернула дитина увагу на слово «проблема». Спочатку вживала не дуже розуміючи значення, наприклад: «Уя! Побйема» (Ура! Проблема).
Але як зрозуміла, то воно їй від того не розподобалось: «Не йобить сьось койабйик (кораблик), побйема. Поємонтуй!» Біжить, кричить, рученятами махає. Чи у інших випадках, коли чує слово “проблема”, то негайно здіймається галас і вдавана паніка на всю хату, мовляв: вирішуйте людоньки проблему!
V
Сохне парасоля після дощу. Залізла під неї Устя:
“Я сиджу під паясойкою. Ніби п(л)яж…”
А ще любить бачити в шматоку надгриженого сира машинку, в перекинутій підставці до умивальника (для діток, які ще не дістають до нього) карету, а спідничка з рюшами, надіта на голову – це у нас капелюшок.
Кумедні малючки …
