День як день:
Сірий і трішки мокрий.
На осиці лист
тремтить пожовкло…
Ти як ти –
Не шукаєш тепла восени.
Лізеш в душу.
Відвідуєш сни.
Я – не я..
Йду у руки – сліпе кошеня.
Не гнучкими дорогами,
а навмання…
Може ми
В сплячку ляжемо аж до весни?
Буйним цвітом квітневим прокинемось
Свого щастя старі віщуни…
Ірина Шушняк-Федоришин
Крапельки до носа — з пів відра за зиму —
То пусте… Ти знаєш, що потрібно нині!
Вишлю тобі потім смайлика зі сонцем.
Ти мій сірооокий, диво-оборонцю!
Ти зі мною мужній і відважний, гречний,
На старості любитиму тебе ще більше
Сивобородий милий будеш дідуган.
Вже не писатиму тобі свої шалені вірші
І мабуть стихне
Що таке кохання? Це у ліжко кава? А чи поцілунки? Чи похід в кіно? Може мерехтливі Facebook Коментарі
Ти звив гніздечко в серці лиш для неї з осінніх урожаїв падолисту бо вірив – пряде доля веретеном любов пречисту. так пригортав […]
