Мотаю світом кілометражі…
Не гра, не мода – ліки для душі.
Від пересадки і до пересадки
Минають дні: шнурочком, по порядку…
Віконце потяга: міняються шпалери,
А Ваш супутник – зовсім невеселий.
Мішає тугу цукром в склянці чаю
І стук коліс мовчання виручає…
На відстані снігів холодних слів
Вчорашній день гірчинки не жалів!
Дорога вкрита нині рушниками,
А у дарунок – подорож до мами!
© Ірина Шушняк-Федоришин
Ой, любила колись я Теслу, Ой, любила (тут не про Николо….) За звабливу модерність і стильність Ну і з думкою про довкілля… […]
Вчора стоптала своїми ногами десятки кілометрів – ниють м’язи, але дуже приємне відчуття. Було… Поки не дізналася, що навіжена росія знову завдала […]
Оточили риби краба… Краб для риб – смачнюча зваба! Обступили, оточили Білі зуби нагострили Не акули, не піраньї, Чепурні пани та пані […]
Хвилююче і горде слово Мати Намолене крізь вервичку сторіч. Вона за тебе в бездну і за ґрати Лиш думкою непевною поклич…
