Мрія вселилася в душу
Мрія жила в безнадії
Ти оживив мрію
Виплекав наче ружу
Мрія плющем стелилась
Мрія тягнулась до сонця
Мовчазно край віконця
Мрія до Бога молилась
В мрії любов палає
Мліють думки в ейфорії
Серце байдуже не вміє
Стомлено, стишено мріє
© Ірина Шушняк-Федоришин
Ой, любила колись я Теслу, Ой, любила (тут не про Николо….) За звабливу модерність і стильність Ну і з думкою про довкілля… […]
Вчора стоптала своїми ногами десятки кілометрів – ниють м’язи, але дуже приємне відчуття. Було… Поки не дізналася, що навіжена росія знову завдала […]
Оточили риби краба… Краб для риб – смачнюча зваба! Обступили, оточили Білі зуби нагострили Не акули, не піраньї, Чепурні пани та пані […]
Хвилююче і горде слово Мати Намолене крізь вервичку сторіч. Вона за тебе в бездну і за ґрати Лиш думкою непевною поклич…
