Будні / Віденські історії / Відень

“Nacht der keltischen Feuer”: трохи запалу з фестивалю

Цього суботнього вечора вечора ми таки подались на «Nacht der keltischen Feuer» (дослівно – ніч кельтського вогню) – фестиваль, що відбувся 14 жовтня 2023 з 17 до 22 години. Чому б і ні? Вихідний, одна з останніх можливостей цього року насолодитись теплим вечором, відкриті до нових вражень. На рекламному ролику було багато вогню, автентичних костюмів цього періоду. Попередні відвідини замку з доісторичними хижинами на його подвір’ї  залишили гарні спогади.

Друзі не поспішали до нас приєднатись, тож поїхали самі. В душі похитнулась віра в цікавіть події – може я себе обманула і забагато надій поклала? Такі думки вмить розвіялись, коли нас зустріли довжелезні черги на вході. Діти бігали і стрибали — відчувалось піднесення і це теж мотивувало.

Багато з відвідувачів прийшли підготовлені на «Nacht der keltischen Feuer», в дуже переконливих костюмах — відповідні до того часу сукні з грубих натуральних тканин, кольори стримані, в довжелезних спідницях, в накидках, хутрах (на натуральність не перевіряла ;)), декольте прикрашали незатійливі прикраси з, мабуть, не дуже благородних металів і шкіри.

prähistorischer Ofen, Bronzezeit

Далі ми скуштували хлібчика, який випікали в печі, хай буде бронзового віку, або плюс-мінус, але точно ті пічки не стояли поруч з індукційними плитами. Наступною зупинкою було видобування іскор для багаття і ми це зробили 😉 – з інструкціями досвідчених людей це було зовсім не важко. А далі ми побачили ковалів, які перетворювали крицю на «шлайм» (багно) – за виразом дітей, які хоч і знали, що так буває, але стояли зачаровано і спостерігали за дійством.

Feuer, Funken
Feuer, Funken

Один із ковалів невтомно витискав повітря з ковальських мішків (не маю уявлення, як вони називаються насправді) і вогонь, підживлений киснем, весело тріскотів і підстрибував – довелось зробити безліч фото – настільки це було гарно. Далі діти стали в чергу, щоб випалити собі символи на дерев’яних брусочках розпеченими у печі металевими вістряками.

Поруч, у ще одній з хат десь післямамонтового періоду горіло багаття, навколо багаття сиділи слухачі і вели якусь бесіду. Ми зазирнули всередину – пахло травами і вогнем, а ще там було дуже тепло, що й шкірами обгортатись не було би потреби!

Flötenspiel, Mann, Hütte

Якісь руханки з виплескуванням ми минули і завітали до наступної хатини, в якій сидів колоритний дядечко і флейтував :), якщо можна так сказати – мав кілька флейт і “традиційних”, і дивних на вигляд. І тут я глип – наша дитина тягне руку вгору. «Я теж граю на флейті» – поділилася з музикантом, він тоді ще трішки питань їй підсипав – побалакали про своє :). Серед різноманіття флейт була й така, на якій можна грати однією рукою. Розповідав, що мав розмову з якимось чоловіком у свій час, у якого була в робочому стані тільки одна рука. «Ти ще граєш?» – спитав у нього. «Хіба ж ти не бачиш, що у мене тільки одна рука!» – дорікнув той йому і був дуже радий, коли дізнався, що є можливість грати однією рукою. Відразу подумалось про Україну і про кількість травмованих війною людей, які не зможуть більше взятись за улюблену справу чи взяти до рук свій музичний інструмент.

Після пана флейтиста вже було досить пізно і ми подумали про буденне – не погано було б вже повечеряти і тут причаїлася ложка дьогтю. Єдиним невеличким розчаруванням вечора стала їжа, бо ж були налаштовані поїсти там чогось особливенького і очікували цікавішого асортименту за хот-доги, ковбаски і ко. Черги тут були значно довшими, ніж на вході і чекати в черзі за спіральною смаженою картоплею довелось мало не годину. Можливо ми щось пропустили і там таки був кращий вибір, але щодо черг, то була таки довга історія.

Потім ще побродили трішки, послухали спів якогось «кельтського кобзаря» австрійського походження та й почали переконувати дітей, що додому пора. Дехто намагався не здаватись так просто – бо ж ще не було вогняного шоу, яке бачив у рекламі, але величезні краплі дощу таки допомогли переконати, що час повертатись. Поки дійшли до автівки – дощ припинився. Подумки подякувала дощу за сприяння.

Це був казковий літній вогняний вечір всередині жовтня! За кілька днів в соціальних мережах побачила знову фото вогняної вистави з фікелами, але може ще колись в наступний раз.

Facebook Коментарі
Поширити:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


1 + = 4


The reCAPTCHA verification period has expired. Please reload the page.