Завітати на виставку Івана Марчука «Die Stimme meiner Seele» і доторкнутись до прекрасного
Вже кілька днів мешканці і гості Відня мають добру нагоду насолодитися геніальними творами Івана Марчука. Виставка відбувається у «Aula der Wissenschaften» за адресою Wolfzeile 27A, що у центральній частині міста – 5 хвилин ходьби від Штефансдому, головного собору Відня. Триватиме захід до 18 лютого. Ми теж не упустили нагоди доторкнутися до прекрасного (саме так мотивувала дітей :)) і поспішили завітати на виставку.
Від зупинки метро Stephansdom (червона і оранжева гілка) попрямували за згаданою адресою. Ще перед входом, побачивши і прочитавши вивіску «Die Stimme meiner Seele» з зображенням митця, охопило душу відчуття тепла, радості і навіть гордості.
Водночас з нами прибув на виставку якийсь пан, який виглядав якось по-особливому зацікавлено, тому відразу промайнула думка: «цікаво, хто здебільшого гості цієї виставки?». Cеред відвідувачів у момент нашого перебування на заході переважали українці. Не знаю чи це «природно» (хай навіть у серці Австрії), чи просто саме в цей час відбувалася екскурсія українською мовою, яку проводила Тамара Стрипко, біографиня Івана Марчука. Та не бракувало і німецькомовних гостей – то тут, то там було чутно німецьку. Також в цей день можна було спостерігати чимало закоханих пар (був День св. Валентина, тому квіти, усмішки…)
Для знайомства та перегляду відвідувачам запропонована велика кількість картин, які розміщено у трьох залах. Серед кількох циклів, також «Шевченкіана», серія з 8 робіт.
Тут можна побачити роботи, написані і у 70-х, і у 80-х, і у 90-х, і також від початку цього століття і до наших днів.
Наша компанія виглядала, мабуть, дещо специфічно – з куртками-шапками, шкільними торбами, які забрала від дітей, щоб вони після «робочого» дня мали хоча б від них спокій, якщо вже випало йти на виставку в будній день ;). Все почалось з непевної пропозиції: «Діти, хто хоче на виставку дуже крутого українського художника?» – почала я здалеку. «Я….!» – почула одну позитивну відповідь. «Не я,» – не забарилась друга. Але мало-помалу домовились. Друзі пропонували приєднатись до них, але подумалось, що цю красу мусять побачити також діти (дехто з них натхненно малює дрібні і заплутані лабіринти, то десь у підсвідомості перегукнулось з «запльонтаними» (як їх називає художник), дорогами пензля пана Марчука, тому подумала, що хоча б одному з наших школярів виставка має сподобатись :)). Так і було. «Ну, як М., тобі вдалось доторкнутись до прекрасного?» – жартую, розглядаючи одну з картин. «Ще ні», – і рука потягнулася вгору до картини. «Стоп, стоп! Не можна!» – захвилювалася я і поспішила пояснити про що йдеться.
Підсумую побачене: якщо порівняти роботи пана Марчука, побачені в інтернеті чи десь на фото і «на живо» – це побачити наполовину менше краси (хоча саме інтернет дав можливість зачаруватися його роботами). Тому не полінуйтеся і завітайте на виставку, щоб потім не шкодувати 😉 – попереду ще один день ;).
Вхід, до речі, вільний. Також тут можна купити принти картин, футболки та торбинки з роботами автора, шовкові хустинки і шалики, листівки тощо.
Цього року вже мала нагоду познайомитись із деякими творами Івана Марчука на цьому заході. Гарно, що пан Марчук продовжує тішити нас своїми роботами. Хай вистачить сил і натхнення художнику ще дуже надовго!
