…Притулок – це лише острів посеред того світу
Г. Пагутяк, «Писар східних воріт Притулку»

Я зайшла у твою душу кошенятком,
Заселилась-примостилась у куточку…
В сизий вечір лагідним дівчатком
Пригубила твою ніжність по ковточку.
Ти так просто став життя притулком,
Сильно-мужнім, затишно-надійним…
Подарунком був той сон, рятунком,
Медом, солодко-духмяно-мелодійним.
Пеленав закаменілі рани,
Трійло мулга вичищав із серця,
Цілував клітин моїх мембрани,
Сили брав з священного джерельця.
Мури стін твоїх звели міцну фортецю.
Тут думки снуються лиш пророчі.
В позолоту вбрав мою правицю…
«Я – притулок!» – присяглися рідні очі.

©    Ірина Шушняк-Федоришин

*  журнал “Дніпро”    2012 рік: http://www.dnipro-ukr.com.ua/archive-21929-1.html