Ця осінь…
Не кашляйте, пане Зеню!
Ця осінь така вогниста…
Палає кленовим листом.
Плодів горобини – жмені.
І гарна, як молодичка.
Запрошує в парк гуляти.
Шурхочуть парчеві шати,
Усміхнене тепле личко…
ІІ
Удома, як третій зайвий,
Живе прохолодний вечір.
Хустину пухку на плечі
Накиньте панусі Галі.
Утома снує неспокій.
Додайте у чай малини.
Пасують порі вітаміни
І йони червонощокі.
А ще молоко із медом.
Пігулки лишіть на потім…
Приймач верещить на дроті.
«Не здатись!» – життєве кредо.
ІІІ
Не кашляйте, пане Зеню,
Зворушливі ваші роки
Даруйте, що так жорстоко
Від злиднів тріщить кишеня.
Радійте хоч падолисту
З дружиною попід руку.
Чиїсь пустотливі онуки
Плетуть горобинне намисто…
© Ірина Шушняк-Федоришин
Зображення – Поль Ґоґен
Facebook Коментарі
