Авторський сайт Ірини Шушняк-Федоришин
Рубці на серці –
то скарифікація* від долі.
Складні зображення
виводяться поволі…
І хай із тебе –
модник нікудишній…
І заперечення
знаходяться поспішно…
А відповідь звучить
у мізках лунко:
«Не зазирають в зуби
подарункам…»
*Скарифікація – спосіб передавання малюнка шрамом.
Самотність не живе на цій горі,
де пригощаються веселкою світанки,
заклав на очі бриля водолій
похропує мов кіт безперестанку.
Панує тиша в плетиві гілок
спускається з небес прочанка гусінь
Коли немає слів, лиш тільки вічність.
На дзеркалах — квітчасті килими
В сльозах грудневих кригобіль зими
Грядуть свята безрадісні у січні
Помиї із автомата — кавове маленьке свято
гарячі як її серце, смачні як його спокуса.
Дорога в бібліотеку. І сьорбає так завзято
зі пластика те дівчатко. І щось пригадалось зі Стуса.
Крихітка Мері стискає постійно плечі.
Тремтить, наче лист осиковий, та не від самотності…
Ватка у вушках поруч з сережками-золотом.
Курток благеньких валіза, бо так надійніше
