Той танок був диким божевіллям
Імпровізованого тихого двобою
Тремтіла ніч і рум’янів ліхтар безсильно
Кивав годинник дивно головою…
Мовчали люди – рибами мовчали,
Згасали зорі у вікна очицях
Думки сумбурно в піднебесся пульсували,
Завмерли нерви, як нитки на шпицях.
Гойдалося повітря мелодійно
Заряди як розради дозрівали
Настирно, урочисто, претензійно
Сміялись, задихалися, ридали…
Крапельки до носа — з пів відра за зиму —
То пусте… Ти знаєш, що потрібно нині!
Вишлю тобі потім смайлика зі сонцем.
Ти мій сірооокий, диво-оборонцю!
Ти зі мною мужній і відважний, гречний,
На старості любитиму тебе ще більше
Сивобородий милий будеш дідуган.
Вже не писатиму тобі свої шалені вірші
І мабуть стихне
Що таке кохання? Це у ліжко кава? А чи поцілунки? Чи похід в кіно? Може мерехтливі Facebook Коментарі
Ти звив гніздечко в серці лиш для неї з осінніх урожаїв падолисту бо вірив – пряде доля веретеном любов пречисту. так пригортав […]
