Вірші

Забобони

Повітря зачепилось за струну,

У тиші похитнулось надвечір’я…

Існують у людей чудні повір’я.

У храм молитви душу відведу.

У забобонах – сотні теревень,

А як тривога – біжимо до Бога…

У чорного кота – своя дорога,

Цар-дзвоном в голові тривожний день…

Повітря зачепилось за струну,

Щоб благовістом нота зазвучала,

Щоб лікувати скривджене начало,

Щоб опритомніти на мить одну…

 

©    Ірина Шушняк-Федоришин

Зображення – Константина Васильева

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *