Григорію С.*
“Возсылаю блаженной натуре за то,
что она все ненужное зделала достаточным,
а что достать трудно, тое ненужным и мало полезным
(Сковорода)
Зерниною майбутнього тоді була я
А ти – садівником Пісень Божественних
І серця філософія палає
Вже три століття яриною, веснами…
У мандри кликали дороги Всесвіту
І ти з торбиною шукав оті сліди
Охоче убирав сорочку вічності
Подався з миром у нелетаргічні сни.
І простоту лишив у заповіт,
Пізнання глибини скарбів духовності
У щасті лиш піднятись у політ
І далі, далі, далі від гріховності.
Близнюк у поглядах (нескромною здаюсь?)
О, Савичу, гнітить хором-домівка.
Твій світ з дитинства світлом захопив
Стрілець – наш зодіак, життя – мандрівка…
© Ірина Шушняк-Федоришин
* до 290-річчя з дня народження великого українського філософа Г.С.Сковороди.
