Зачаровуй мене асонансами
Голосними, як чисті джерела…
Милуй римами світло-прекрасними.
Я сьогодні твоя Арабелла…
Між світами присядемо нашими
На присінку святої наївності.
Хай життя не дивує сьогоднішнє
Щастям, зорями і чарівністю.
До поезії серця горни мене
Словозлитками і перлинами.
Знаю будні ще нас навернуть
Ешафотами, гільйотинами.
Потім відчаю злий ворожбит
Нападатиме – грізний Отелло.
І про нього забудем на мить.
Є лиш ти і твоя Арабелла.
Крапельки до носа — з пів відра за зиму —
То пусте… Ти знаєш, що потрібно нині!
Вишлю тобі потім смайлика зі сонцем.
Ти мій сірооокий, диво-оборонцю!
Ти зі мною мужній і відважний, гречний,
На старості любитиму тебе ще більше
Сивобородий милий будеш дідуган.
Вже не писатиму тобі свої шалені вірші
І мабуть стихне
Що таке кохання? Це у ліжко кава? А чи поцілунки? Чи похід в кіно? Може мерехтливі Facebook Коментарі
Ти звив гніздечко в серці лиш для неї з осінніх урожаїв падолисту бо вірив – пряде доля веретеном любов пречисту. так пригортав […]
