Вірші про кохання / Збірка

Невгамовна корсарка

І
П’ятнадцять літ було у капітана…
Він у моря так ненав’язливо манив
Пожовклими безоднями роману.
О, любий Діку, світ твій полонив…
Я мрійниця зі шхуни «Невгамовна»,
Гнучкої постаті натягнута струна.
Спокуса моря – їдь невиліковна.
Втекла у спогади п’ятнадцята весна…
Смарагдові глибини оживали,
Судно відчалило за обрії нові,
Смугасте платтячко із вітром фліртувало,
Вдивлялись гори – хмурі вартові…

ІІ
А згодом море оживало у пейзажах,
На експозиціях стрічало глядачів.
Ти божевільно ревнував до вернісажів,
Та море радості не мало берегів…
Асоль ліпив із мене нікудишню.
А ти хоч принц, та зовсім і не Грей…
Фантазію твою позаторішню
Не втілить жодна із казкових фей.
Корсаркою жила у віртуалі,
Карибська дійсність зріла у мені
І «Голуба лагуна» у бокалі
Вихлюпувала істину на дні.
У сітях рибку ти тримав із болем –
Зірвав у долі найдорожчий приз,
Та золотавій снилось синє море…
А ти – сліпець, усе: «Каприз, каприз!»

Весна 2012

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *