Повертаюся жива з тієї ночі
де від мрій лишались
друзки-попіл-клоччя.
Де у чорно-сірі трикотажі
люд вбирався без смаку,
та з епатажем.
Де втішали безтурботні так охоче,
сплячі мирно
у зимові довгі ночі.
Там була луна лиш від пісень…
Боже! Наступив нарешті день!
©️ Ірина Шушняк-Федоришин
Ой, любила колись я Теслу, Ой, любила (тут не про Николо….) За звабливу модерність і стильність Ну і з думкою про довкілля… […]
Вчора стоптала своїми ногами десятки кілометрів – ниють м’язи, але дуже приємне відчуття. Було… Поки не дізналася, що навіжена росія знову завдала […]
Оточили риби краба… Краб для риб – смачнюча зваба! Обступили, оточили Білі зуби нагострили Не акули, не піраньї, Чепурні пани та пані […]
Хвилююче і горде слово Мати Намолене крізь вервичку сторіч. Вона за тебе в бездну і за ґрати Лиш думкою непевною поклич…
