Повертаюся жива з тієї ночі
де від мрій лишались
друзки-попіл-клоччя.

Де у чорно-сірі трикотажі
люд вбирався без смаку,
та з епатажем.

Де втішали безтурботні так охоче,
сплячі мирно
у зимові довгі ночі.

Там була луна лиш від пісень…
Боже! Наступив нарешті день!

©️ Ірина Шушняк-Федоришин