Кімната
У цій кімнаті нема вікна, у цій кімнаті немає люстри
У цій кімнаті не ти сумна. Там дивні лінії і не пусто:
Снується тихий безмовний зміст, по стінах лізе, думки читає
Там хащі неба, там
божий ліс, там місяць хмари ганяє плаєм.
Прощання (з Райнер Марія Рільке)
Як я відчув що називається прощанням.
Як знаю: темне щось жорстоке, невразливе.
Звеличує сплетіння душ красиве,
За мить шматує марним сподіванням.
Як був без зброї, тільки споглядав.
Читати далі
Улюблені баклажани з перчиком чилі від дорогої сусідки
Здається, саме з цього рецептика я й полюбила баклажани. Десь так понад десять років мріяла скуштувати їх знову!
Читати далі
Лисичкоманія :)
Гриби – це дуже смачно! Здається, я їх любила завжди. Цього року шаленіла від лисичок: тільки десь побачу чи занюхаю… Натрапила в супермаркеті – вийти без них не сила :).
Читати далі
Новий день
Повертаюся жива з тієї ночі де від мрій лишались друзки-попіл-клоччя. Де у чорно-сірі трикотажі люд вбирався без смаку, та з епатажем. Де […]
Читати далі
Прага, яку я знаю
У цю трепетно-хвилюючу пору Прага знову зустрічала сонцем, яке розлило свої промені у листопадово-поважній Влтаві
По ріці розважали охочих екскурсійні кораблики.
Іграшковий поїзд
«Чух-чух-чух»… – співають рейки,
Набирає швидкість стрімко
Потяг наш. І мчить далеко
Машиніст – малий Максимко
Нелегкий маршрут у нього –
Колія в’юнка як змійка
У барвистому царстві грибів
Їхали в гори на прогулянку, а потрапили на грибне свято — перефразовуючи українську приповідку: водночас на двох стільцях посиділи. Не те, щоб з нами боровики здоровались, але іноді за щастя помилуватися хоча б одним грибочком — а його нема, а тут… десь у Віденських Альпах, не особливо маскуючись, простягнулося барвисте грибне царство їстівних, неїстівних і отруйних представників свого роду.
Читати далі
Картопляне серце, картопляні груди або моя міні колекція овочевих знахідок :)
Цікаві картоплини (і не тільки), які виростають часом дуже несподіваними чи кумедними — моя любов здавна 😁🥔🍠🍟. Десь у 2017 додумалась фотографувати свої знахідки. Одною разу буденно варила якусь зупку і натрапила на небуденну знахідку — картопляне серце. Хай і картопляне, а таки серце!
І тоді… Ага, клац і на фб 🙂 “О, ще десь мають бути й інші фото — треба їх всіх позбирати в один альбом”, – майнула думка. Згодом серед світлин-спогадів вигулькнула ще одна картопляна цікавинка (див. фото 2), яка подала надію, що ґуґл-сховище колись підкине неквапливій користувачці й попередні фото, що запропастились в його ґуґлонетрях.