Помідорова зупка — спогад з Хорватії
Помідоровий суп мами любила з дитинства, але той, що був кисліший (десь в гостях) не їла. Тож продовжила пропонувати його і дітям, але в дітей він користувався успіхом через раз. Ситуація змінилась, коли ми скуштували помідоровий суп у Хорватії — з того часу (вже десь рік) незмінно смакує. Складники наче ті самі, але таємниця, можливо, у тому, що всі вони (окрім рису) зблендовані.
Тепер варю у такий спосіб:
Спочатку вариться картопля (ймовірно не треба, та трішки даю), морква, шматочок селери (під настрій) до готовності;
Блендую це все;
Далі додаю рис (десь меншу половину горнятка);
Віднедавна практикую приготування з фракадельками (якщо суп на бульйоні, то відповідно без фракадельок). Тому закипить рис — кидаю фракадельки (фарш +сіль+перець, іноді з цибулькою);
Десь водночас занурюю в кастрюлю цілу цибулину, лавровий, сіль-перець.
Коли рис повністю проварений, додаю зблендовані підтушковані помідори або готові пастеризовані (якщо і відчуваю різницю, то на користь готовим, біо).
Вершки або не даємо зовсім, або зовсім трішки, ще коли вариться супчик, або на тарілку. Від бажання, настрою і вершків залежить.
