Поміж крислатих запашних ялиць
Де мріють полонини горілиць
Водила ніч нас диво-килимами
У вечір сповнений прадавніх таємниць.

Бродили від зорі і до зорі,
Немов старозавітні пастирі
І сповіщали радісну новину
Колядками у кожному дворі.

Хатин там небагато — хутірець,
Дар-слово мчить до Бога навпростець
В солом’яній оправі на вівці.
Хай кожен тут не волхв, але мудрець.

Павук різдвяний — плетиво століть
Куті медова істина стоїть
Пропахла одіж димом ялівцю
Луна зітхає голосом трембіт…

З тих пір минули сотні зрілих днів
Прибився спогад. Крилами тремтів…
У пристрастях міських гнітючих буднів
ще лине той різдвяний добрий спів.

© Ірина Шушняк-Федоришин, 2015