Полісся – колиска слов’ян

Вірші Додати коментар

 

І розступився мовчазно Дунай –
У мандри вирушив слов’янський світ.
У  хвилях невгамовних переселень,
В строкатому сплетінні сивих літ.

Здійнялась курява аж до небес –
Все далі просувались землероби.
Сягнули півдня до балканських веж,
Ступили сміло в Західну Європу.

Давали ймення горам і річкам.
Нові держави гордо поставали.
Чужинці у рукописних книжках
Описували звичаї та славу.

Як вирушали з раю на землі,
Любові голос вдосвіта рознісся:
«Живіть щасливо, діти! В добру путь!» –
Благословляло батьківське Полісся.

…Сьогодні – то Чорнобиль, то війна…
Регоче лихо, рветься до колиски.
Талантів – море, талану – катма.
Фальшиві пера в горе-літописців…

Та сходить сонце, як і сотні літ.
Надію пестить… Вміє люд терпіти.
Плекає змалку рідний Заповіт.
Тут далі родяться розумні гарні діти.

© Ірина Шушняк-Федоришин

0

Залишити коментар

*


7 − = 0

Ви можете використовувати ці HTML теги і атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>