Плітвіцькі озера: смарагдові гладі в країні водоспадів…

Подорожі Додати коментар

У Національному парку Хорватії Плітвіцькі озера (Plitvička Jezera) пощастило побувати у 2009 році. До сьогодні вдячна долі, що не оминули під час мандрівок по Хорватії такої краси і мальовничо-величної місцини. Хоча після кількаденного активного вивчення адріатичного узбережжя, була спокуса вже просто пасивно погрітись на сонечку.

Їхали автівкою з околиць Трогіра. І хай між нами та ціллю нашої одноденної подорожі пролягло близько 250 кілометрів, подолалися вони на «одному подиху». Автобани з рівними, як аркуші паперу, дорогами дозволяли сидіти і милуватися місцевими краєвидами з присмаком невичерпної свободи і солодким відчуттям безмежності.

А ось і Плітвіцькі озера…

З перших хвилин починаєш розуміти, що місце тут якесь особливе. А з кожним кроком по Національному парку переконуєшся в цьому все більше й більше. Звідусіль течуть малесенькі спадаючі джерельця, які простягають одне одному свої тендітні рученята, переплітаються,  ніби грають у відому дитячу гру, перетворюються у більші водоспадики, водоспади і водоспадища. І це все добре, все це неймовірно красиво, ти йдеш і розніжено зітхаєш, захопливо киваєш головою, знизуєш плечима, розводиш руками і навіть в голову не приходить, що попереду, ще щось більше може здивувати.


Та виявляється може.  Картинка постійно «оновлюється» і вже за наступним поворотом ти бачиш не наступний цікавий водоспад у лісовій казці, а каскади водоспадів, які спадають у гладі озерних глибин. А ось невеличкий грот, далі – високі скелясті склепіння.  Ховаєшся у прохолоді печер. Робиш соту фотознимку і рухаєшся далі…

Плітвіцькі озера – це 16 карстових озер.  Чотири з них розміщені внизу, а дванадцять – вгорі. Дивлячись у смарагдові очі озер, так і хочеться пірнути і поплавати разом з незчисленною кількістю представників риб’ячої родини або скласти компанію безтурботним качкам, яких тут теж немало. Та купатись у озерах заборонено. Ходити дозволено лише по спеціально облаштованих стежках і це не дивує й не обурює, адже неважко послизнутися і шубовснути під один з водоспадів – у кращому випадку безкоштовний антицилюлітний масаж гарантовано, та не будемо про сумне…

До кульмінаційного моменту ще кілька хвилин, та нам про це ще невідомо. Знову зупинка для апробації новенької фотокамери – в цей момент віриться, що це найкрасивіше місце в парку.  Та вже незадовго з шуму води, який доносився попереду, ми зрозуміли, що далі буде… І таки було. Перед нами постав найбільший водоспад Плітвіцьких озер. Бракувало слів. Звісно, це не Анхель і не Вікторія, але картина велична і переконлива. В такі миті, як ніколи, розумієш, хто ти є на цій планеті і що існування у цьому вимірі – великий подарунок.

Біля головного водоспаду хотілось плакати – від щастя, від можливості бачити усю цю красу, від закоханості в життя і в… (а може через вразливість натури…) Емоції шматували на мільйони кришталевих краплинок, які хаотично розліталися у повітрі. Що це було, боюсь про це казати вголос…  :)

P.S.: Плітвіцькі озера – це 140 водоспадів, за даними Вікіпедії. Кожного року тут народжуються нові водоспади, що повязано з вапняковим походженням місцевих гір.

© Ірина Шушняк-Федоришин 

Фотоматеріали –

“Мандівкою життя…”



0

Залишити коментар

*


8 − 4 =

Ви можете використовувати ці HTML теги і атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>